Свято - Покровська парафія УАПЦ

Свято - Покровська парафія УАПЦ

м. Боярка

Свято - Покровська парафія УАПЦ
  Головна
Новини Запитання Про храм Контакти
Цікава інформація


19 грудня - День Святого Миколая

19 грудня день  СВЯТИТЕЛЯ МИКОЛАЯ, Архієпископа Мір Лікійських, чудотворця. Другий в році, присвячений пам`яті улюбленого в народі християнського Святого, який помер цього дня.
Св. Миколай народився близько 280 року в місті Патарі в Малій Азії за часів царювання римського імператора Валеріана. Його батьками були багаті та правовірні християни — Феофоан та Нона. За поширеною легендою, Св. Миколай вже у ранньому дитинстві, навіть коли був немовлям, почав творити чудеса: майже одразу після народження міг стояти на ніжках (поширений сюжет іконографії) і, виявляючи доброчесність, до пізнього вечора відмовлявся від материних грудей по пісних днях: середах та п`ятницях.
Пізніше він також виявив схильність до суворого стримування і любив бути на самоті у роздумах про Бога. Св. Миколай завжди уникав мирських веселощів, часто бував у храмі Божому і, зрештою, відцурався мирського життя й прийняв чернечий чин.
Свою спадщину він роздав бідним. Особливо поширеною була історія про батька та трьох його дочок, які жили вкрай бідно. Щоб дівчата змогли вийти заміж, Св. Миколай підкинув їм у віконце три вузлики з золотом на придане. Роздавши спадщину, він вирушив до Палестини поклонитися святим місцям, після чого повернувся до міста Патар, де єпископом був його дядько. За його порадою Св. Миколай і став священиком.
За доброчесне життя Св. Миколай був обраний єпископом свого рідного міста Мір у Лікії, звідси походить назва Святого — Миколай Мірлікійський. У сані єпископа Св. Миколай найчастіше зображувався на іконах, у нього навіть є характерні зовнішні прикмети: високе чоло, округлі лінії лику та дбайливий, м`який, але суворий погляд «пастиря».
Існують розповіді про те, що коли він був єпископом, то захищав невинно засуджених. Так, прийшовши на місце страти трьох мешканців Міра, він встиг вихопити меч з рук ката та прилюдно викрив підкупленого суддю. Коли ж у Константинополі несправедливо засудили трьох полководців, він з`явився уві сні імператорові Константину та пояснив йому, як було діло насправді.
Св. Миколай допомагав людям у найскрутніших становищах. Одного разу у Лікії, на батьківщині Чудотворця, стався неврожай. Дізнавшись про це, Св. Миколай змилосердився над людьми, що могли вмерти голодною смертю, і послав купця з кораблем, наповненим продовольством.
Під час гоніння в Римській імперії на християн та християнську церкву, за царювання Діоклетіана та Максиміана, святителя Миколая схопили і кинули до в`язниці. За часів імператора Константина Великого його звільнили, і він повернувся до свого приходу. Миколай Мірлікійський був присутнім на першому Вселенському Соборі, де ревно захищав Православну церкву. 6 грудня 345 року великий святитель помер. Тіло його було поховане в соборному храмі міста Мір.
У народному побуті існувало вірування, що під час життя і навіть після смерті Микола продовжував здійснювати чудеса: рятував мореплавців та утопаючих, звільнював засуджених. Перекази про нього стали основою багатьох народних казок, у яких він також здійснював чимало чудес, але вже у фантастичній формі.
Як одному з найулюбленіших у народі Святих, Миколі було присвячено два дні у році, що встановлено церквою, — один навесні, Микола весняний (в день перенесення мощей Святого), а другий взимку (в день його смерті). Саме цьому присвячена легенда про Миколу та Касяна, яку можна чути у багатьох народів. У різних варіантах цієї легенди розповідається, що Касян, день пам`яті якого відзначається лише один раз на чотири роки, дуже заздрив Святому Миколі, якого шанують двічі на рік, і вирішив поскаржитися на цю несправедливість Богові. Господь, вислухавши розповіді обох про їхні діла заради людей, розсудив, що кожний одержав шану відповідну до своїх заслуг.
Серед Святих, яких шанували у народі, навряд чи знайдеться інший, кого любили б більше, ніж Миколу. «Микола — другий після Бога заступник», — казали у народі. «Попроси Миколу, а він скаже Спасу». З цього боку він протиставлявся не тільки Касяну, а й Іллі-пророку громовержцю.
Здавна жодному Святому у православній церкві не зводили стільки храмів та церков, як Миколі-Чудотворцю. Саме йому поряд з апостолами кожного тижня по "четвергах у православній церкві присвячена особлива служба.
Через численні легенди та перекази відомо, що Св. Микола завжди охороняв людей на воді. З цієї причини рибалки, виходячи в море, брали з собою його образ. У минулому чорноморці, наприклад, вірили, що є два Миколи: один морський, другий мокрий. Перший «завідує» кораблями, другий—водами. Мореплавці вірили, що Святий весь час присутній на кораблі, але побачити його неможливо. В разі великої бурі треба дати Св. Миколі обітницю: завжди святкувати його день, прикрасити його образ або навіть збудувати на честь Св. Миколи церкву. У найбільш небезпечні моменти образ Святого виносили на палубу і просили у нього захисту.
В інших легендах говориться, що Микола піклується не тільки про людей, „а й про тварин. Одного разу, — розповідається в одній із них, — застала селянина у лісі ніч. Розпряг він коней, дав їм сіна і бачить — недалеко від нього зібралося багато звірів. Селянин очам своїм не повірив: заєць сидить поруч з вовком і не боїться його. Що за диво? Придивився уважніше — сидить між звірами сива людина і щось розповідає тваринам, а ті уважно його слухають. У старій людині впізнав селянин Миколу-Угодника.
«Миколая» — веселе народне свято.

Це свято любили і запрошували на нього гостей і друзів, і тих, з ким посварилися, щоб стосунки знову стали добрими.
З цим святом у селян пов`язано багато прикмет. Так, господар вставав у цей день дуже рано, щоб першим перейти через подвір`я. Це була хороша прикмета.
Помічали: який день на Миколу зимнього — такий і на Миколу літнього; іній на Миколу — до врожаю. Перші серйозні морози — на Миколая. На Миколу починали продавати залишки хліба. З Миколая молодь починала готуватися до -вечорниць.
З цього часу робили святочні маски, костюми для ряження, колядування. Починалося зимове сватання.
Доброзичливий Святий здавна був популярним і на Заході, і відомий сьогодні як головний персонаж різдвяно-новорічних свят та улюбленець західних дітлахів — Санта Клаус (це перекручена назва голландського Sinte Klaas — «Святий Микола». Його родичі — англійський Father Christmas — «батечко Різдво» та наш Дід Мороз. Як колись Святий Микола підкинув трьом дівчатам вузлики з золотом на придане, за його прикладом, Санта Клаус потихеньку підкладає дітлахам подарунки у панчохи.