Це свято є славним торжеством чесного і животворящого Хреста Господнього. Воно започаткувалося внаслідок двох священних подій в історії Церкви Христо­вої. Перша – чудесна поява і знахідка Хреста в пе­ріод царювання Константина Великого. Кесар Італії Максентій оголосив війну Константину, щоб помститися йому за смерть свого батька Максиміана і в особі Константина знищити сильного захисника хри­стиян. Св. Євсевій оповідає, що військо Константина посту­палося ворожому в чисельності й силі. Він відчував, що йому необхідна допомога з високості, і він шукав її.
Цар оповідає, що в 312 році, 28 жовтня, коли сонце по­чало заходити, він побачив на небі знамення Хреста Гос­поднього і напис із зірок: «Цим переможеш». А наступної ночі уві сні Константин побачив самого Ісуса Христа, Який звелів йому зробити на військових прапорах хрест і провістив, що цар переможе в цій битві.
Такий хрест було виготовлено, а подібні зробили для всієї армії.
І справді, його військо наступного дня виграло битву і переможно ввійшло до Рима. Після цьо­го в місті встановили статую царя з хрестом у правій руці. На постаменті було зроблено напис: «Цей рятівний хрест, істин­ний свідок мужності, яким я спас і звільнив місто наше від ярма мучителя і повернув Римському сенату волю і колишню славу».
Хрест, який був у язичників знаряддям смертної кари, з часів появи і допомоги Константинові в перемогах над ворогом, став знаком торжества християн над язичниками в Римській імперії.
Чесна і благодатна поява хреста вселила в Констан­тині Великому любов до християнства. Він відмінив смер­тну кару на хресті. Прапори і зброю прикрасив зображен­ням хреста. Цар завжди при собі мав постійно животворящий хрест, для якого він поставив намет у таборі, де молився до Бога. До того ж, на честь животворящого хреста він вирішив побудувати храм у Єрусалимі на місці страждань і воскресіння Господа нашого Ісуса Христа.
У виконанні благих його намірів допомагала благочестива мати його Єлена.
326 року вона дісталася до Єрусалима, щоб знайти Хрест Гос­пода нашого Ісуса Христа на Голгофі. В іудеїв був звичай закопувати знаряддя страти неподалік од місця страти.
Цариця Єлена знайшла місце страждань і смер­ті Христа на Голгофі і організувала розчищення його. При розкопках було знайдено три хрести і дощечку з написом: «Ісус Назарянин – Цар Іудейський». Однак важко було відрізнити Хрест Господа від інших хрестів, оскільки табличка з написом лежала окремо. З цієї причини Божественне дерево Хреста Господа залиша­лось ще невідомим і потрібно було засвідчити з висоти. І тут проявилась чудо­дійна сила Животворящого Хреста – сталося чудесне зці­лення жінки від тяжкої хвороби і воскресіння померлого, коли поклали один з хрестів на них. Рятівний Хрест, що його тоді розшукали, знаходиться в Єрусалимі в срібному ковчезі, а частину його цариця відправила своєму синові Константину.
Таким чином, день знахідки Хреста став початком що­річного святкування Воздвиження Хреста і тих молінь, поклонінь, цілувань, які збереглись у Православній церк­ві від дня Воздвиження Хреста.
З того часу стали будувати храми на честь його. Такі храми були побудовані царицею Єленою в Єрусалимі на місці знахідки Хреста і Константином Великим у Римі.
Подальша доля дерева Хреста Господнього така: він знаходився в Єрусалимі під час хрестових походів від 1099 до 1245 р., часто виносився до воїнів під час боїв. Був забраний в Багдад мусульманами, а згодом поверне­ний в Єрусалим.
Нині ми не можемо побачити Хрест цілим. Частини від нього роздавались для освячення по всьому світу. Частина Хреста знаходиться в Києві у Софіївському соборі. Отже, Хрест Господній ді­стався всім частинам світу, заради спасіння якого Христос був розп`ятий на Хресті. Найбільша частина Хреста збе­рігається і донині в Єрусалимі, у храмі Воскресіння, у вів­тарі соборної церкви греків в особливому ковчезі.
Згадуючи Воздвиження Хреста, Церква прославляє особливо Божественну його силу, як запоруку перемоги і життя, називаючи Хрест Животворящим.
На згадку і продовження свята Воздвиження, Церква ухвалила воздвигати його 14 вересня (ст. ст.).
На всенічній відправі Хрест прикрашають квітами, як символ дерева життя, і кладуть на святий престол, туди, де лежить Євангеліє, кладуть на горнє місце. Перед Хре­стом ставлять світильник на всю ніч. Читається Євангеліє від св. Іоана (Ін. XII, 28-35).
Після великого славословія священик, в усьому облаченні, тричі кадить престол, на якому лежить Хрест, спі­ваючи: «Святий Боже», далі підносить святий Хрест на го­лову і в супроводі свічників та під звуки дзвонів виносить його на середину храму до віруючих для поклоніння і ці­лування.